Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 399 428 сторінок.

Календар

19 вересня

1736 — помер Феофан Прокопович, український теолог, письменник, поет
1841 — народився Анатоль Вахнянин, український громадсько-політичний діяч, композитор, письменник, публіцист
1903 — помер Сидір Воробкевич, український письменник, композитор
1941 — помер Юрій Корецький, український поет, перекладач
1941 — помер Павло Христюк, український кооператор, політичний діяч, публіцист
1942 — померла Ольга Багалій-Татаринова, український історик, архівіст, бібліограф
1846 — помер Михайло Макаровський, український поет-романтик
1948 — померла Марія Грушевська, українська вчителька, перекладачка, мистецтвознавиця
1953 — помер Климент Квітка, український музикознавець-фольклорист

Вибрана проза

Твори. Том 2. Fata Morgana. (Нью-Йорк, 1955) Михайло Коцюбинський
… Підпара насував брови. — Тепер він панське бере, а пождіть трохи — візьме і ваше. У тебе, скаже, є десятинка зайва, оддай. Той склав яку сотню — рішайся грошей. Забере в мене, в тебе, Максиме; а тоді і в бідніших. Від них життя не буде. Гаврило, Підпарин тесть, вплів в сиву бороду жовтий кістяк руки. — Що там! Постріляти та й вже. Жорстоке слово, кинуте вперше, забряжчало, як ніж серед тиші. Світлиця важко замовкла. У мовчанці згоди, що затулила уста, страх родив підлість. Коли б не було чого за се? Тоді рудий Максим, староста сільський, витяг з кишені знак і почепив на груди. — Я одвічаю. Ось тут бомага. Приказ стреблять всіх бунтарів. За се нічого не буде. Одною рукою він бив себе по кишені, другою поправляв знак. І все блищало на ньому: руде волосся, густе ластовиння, чищена цеглою мідь. А коли так, то чого ждати. Скликайте сход. Нехай розсудять…

читати далі…

Вибрана поезія

Петро Гулак-Артемовський

20-40-ві роки в українській літературі. (Київ, 1922)

Дві пташки в клітці.

„Чого цвірінькаєш, дурний? Чого голосиш?
Хіба-ж ти трясці захотів?
Що́ заманулося, чого ти не попросиш.
Чи сім'ячка, прісця, пшінця, чи то крупів:
Всього ти в кліточці по саме не́льзя маєш,
Ще й витребенькуєш, на долю нарікаєш!“
Так в клітці підлітка корив снігир старий.

— „Ой, дядьку, не глузуй!“ — озвався молодий.
„Не дарма я журюсь і слізками вмиваюсь.
Не дарма я прісця і сім'ячка цураюсь.
Ти рад пожарні сій, бо зріс в ній і вродився
Я-ж вільний був, тепер в неволі опинився“.
І. XI. 1827