Домус-де-Янас
| Домус-де-Янас | |
 | |
| Країна |
 Італія |
|---|---|
| Місце розташування | Сардинія |
| Статус спадщини | Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
 Домус-де-Янас у Вікісховищі | |
Домус-де-Янас (сард. Domus de Janas, буквально: «будинок відьом» або «будинок фей») — тип доісторичної камерної гробниці, що існував в стародавньому Середземномор'ї, в основному на Сардинії, звідки і походить назва. Гробниці даного типу створювали представники культур оцієри, Абеальцу-Філігоса[ru] і дзвоноподібних келихів, і по плануванню гробниці нагадували житла цих культур.
Домус складається з декількох камер, вирубаних у скелі. На острові виявлено не менше 1000 домусів, вибитих в скелях. Всі вони відносяться до халколіту і бронзового віку. Великий некрополь домусного типу виявлений біля містечка Ангелу-Руджі (поблизу Альгеро) — він складається з 36 гробниць, на деяких вирізана голова бика (символізм гробниць близький до символізму мінойської цивілізації на Криті[1]). Ще один великий пам'ятник — Сант-Андреа-Пріу в містечку Бонорва, в якому є 18 кімнат: в пізньоримський і візантійський період його перетворили в печерну церкву. Також цікаві пам'ятники в населених пунктах Піментель, Седіні, Віллаперуччо, Іттірі і Порто-Торрес.
Форма гротів може бути різноманітною, стеля — зазвичай конічної або трикутної форми. Стіни нерідко прикрашені рельєфами, які грали магічну роль в період створення.
У камерних гробницях донурагічної культури Оцієрі часто зустрічаються хибні двері, вирізані в стінах, уособлюючи вхід в підземний світ.[2][3][4]
Тіла покійних, пофарбовані червоною охрою, як і стіни гробниць, ховалися разом з приладдям, коштовностями і знаряддями праці. Як вважає археолог Джованні Лілль, їх ховали покритими раковинами молюсків; по іншим теоріям, тіло не вносили в гробницю до тих пір, поки воно не перетворювалося в скелет.
-
Домус-де-Янас в Лотцораї
-
-
-
-
-
-
-
-
- ↑ CULTURE DES HYPOGEES. atil.pagesperso-orange.fr. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 20 грудня 2018.
- ↑ Lilliu, Giovanni. La Civiltà dei Sardi // Nuova ERI. — 1988. — 4 novembre.
- ↑ Demartis, Giovanni Maria. La Necropoli di Anghelu Ruju. — Carlo Delfino editore, 1986.
- ↑ neroargento > domus de janas > S'Incantu o Monte Siseri Foto Gallery. www.neroargento.com. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 20 грудня 2018.