Очікує на перевірку

Гладкий Гриць

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гриць Гладкий
 Сотник
Загальна інформація
Народження19 січня 1893(1893-01-19)
Австро-Угорщина Австро-Угорщина, Чернихівці, Збаразький повіт, Галичина
Смерть16 вересня 1936(1936-09-16) (43 роки)
Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар
Національністьукраїнець
Alma MaterТернопільська гімназія
Військова служба
Роки служби19171920
Приналежність УНР
Вид ЗС Армія УНР
ФормуванняГалицько-Буковинський курінь Січових Стрільців
Шоста січова стрілецька дивізія
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-радянська війна
Командування
1917 — 1919

Керівником Культурно-освітнього відділу штабу 6-ї Січової дивізії
Дієвої армії УНР
1919 — 1920

Гриць Гладкий (19 січня 1893, с. Чернихівці, Збаразький повіт — 16 вересня 1936, Львів) — український громадський і політичний діяч на Волині та Галичині, журналіст, сотник[1], начальник канцелярії Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців та начальник відділу культосвіти 6-ій Січової дивізії Армії УНР[2]. Автор чисельних публікацій у періодиці.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив українську гімназію в Тернополі. Під час першої світової в лавах армії Австро-Угорщини воював проти московитів на Галицькому фронті, у 1915 році втрапив до полону. Перебував у таборах Сибіру (Томськ, Уфа).

Весною 1917 повернувся до Києва. Вступив до Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців Армії УНР, де був начальником канцелярії[3]. Гладкий Гриць був серед співзасновників Українського військового клубу імені гетьмана Павла Полуботка.

Восени 1919 року, після розформуванню Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, перебував у таборі в Ланцуті і Бересті, став начальник 6-го відділу культосвіти Штабу дивізії, в 6-й Січовій дивізії[4]. Редагував три часописи: «Вісти», «Характерник», «Український стрілець».

Після поразки УНР, восени 1920 року був інтернований в Александрові-Куявському, Польща. У таборі був одним з організаторів культурно-освітнього життя. Був засновником та співредактором дивізійної газети «Нове життя». У лютому 1921 року випустив спецвипуск газети, присвячений історії 6-ї Стрілецької дивізії. У 1921 р. разом з редакцією газети переїхав до табору Щипйорно, Польща. У 1922 році під його редакцією вийшов збірник «На руїнах», з описом Другого Зимового походу.

Від 1922 року в Луцьку: був секретарем Української парламентської репрезентації Волині, заснував у 1926 році тут з однодумцями газету «Українська громада», активний діяч товариства «Просвіта». Був причетним до створення Українського банку в Луцьку. У 1925 році був одним із засновників українського суспільно-політичного часопису «Українська громада» (1926—1929) у Луцьку. Активний член Української партії соціалістів-революціонерів.

У 1928 році переїхав до Львова, вийшов з УПСР та приєднався до УНДО, став її активним діячем. У 1930 році (за іншими даними — у 1931-36 роках) директор канцелярії УНДО, дописувач видання «Шлях нації». У 1931-36 роках відповідальний редактор часопису «Свобода». У 1934 році голова Союзу Українських приватних урядовців Галичини.

Трагічно загинув у Львові 16 вересня 1936 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 45.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Журнал (чернетка) зарахування старшин Дієвої Армії УНР на дійсну військову службу впродовж 1920—1923 рр. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 3 січня 2017.
  2. На Личакові знайшли могилу легендарного сотника Армії УНР. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
  3. Українці. Історія нескорених. Євген Коновалець
  4. Самутин П. Командний склад VI Січової стрілецької дивізії 1920 р.//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1973. — Ч. 3. — С. 80. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 3 січня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Волинський Б. Гладкий Гриць // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 360. — ISBN 966-528-197-6.
  • Галушко М. Гладкий Гриць // Українська журналістика в іменах. — Л., 1999. — Вип. 6
  • Олександр Колянчук. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. — Л., 2003.
  • Корпус Січових Стрільців. Воєнно-історичний нарис. — Чикаго, 1969.
  • Непогасний Огонь Віри — Збірник на пошану полковника Андрія Мельника. — Париж, 1974.

Посилання

[ред. | ред. код]