Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 390 886 сторінок.

Календар

18 серпня

1836 — народився Олександр Кониський, український перекладач, письменник, видавець
1850 — помер Оноре де Бальзак, французький письменник
1856 — народився Омелян Попович, український педагог, публіцист, громадсько-політичний діяч
1872 — помер Петар Прерадович, хорватський військовий діяч, поет
1937 — помер Сергій Дрімцов, український композитор, фольклорист, журналіст, громадський діяч
1939 — помер Олександр Федоровський, український геолог, палеонтолог, археолог
1943 — помер Микола Сібільов, український вчений, музейник, археолог
1948 — помер Василь Вишиваний, австрійський ерцгерцог, український військовий діяч, поет

Вибрана проза

Гутак. (Нью-Йорк, 1960) Іван Франко
… Після тої перерви голосовання йшло дальше своїм ладом. Перші голоси розстрілилися, кілька упало на Чаплю, кілька навіть на старого Лялюка. Коли прийшло на Яця Хохлачика, той голосно і твердо перший дав свій голос на Гутака. Всі люди, кілько їх тут було, озирнулися на нього, як на чудовище. «Що ся стало Хохлачикови? Яку причину мав до такого голосовання?» — так запитував один другого шепотом. А Хохлачик стояв під стіною з затисненими зубами, лютий-прелютий. У нім кипіло, коли слухав, як за його почином голоси раз у раз сипалися на Гутака. «От тепер лихо буде!» — то одно прошептав неборак. Знав він добре, що й з Гутаком годі йому прийти до ласки, і всі громадяни дивляться на нього як на якогось дволичника, що сам плює й лиже. Коли прийшла черга голосовання на Гутака, він потряс своєю кучерявою головою, озирнувся по школі, а його око з їдкою насмішкою спочило на збідженім, худім лиці Хохлачика. Твердо і голосно сказав він: «Яць Хохлачик», — і знов уся громада в дивнім диві ззирнулася — на нього. Але бідний Хохлачик почув добре, що тим голосом Гутак заприсяг йому довічну вражду. Його обдало якимось недобрим духом. Почув, бачиться, що не надіятися йому доброго пробутку під новим війтом.

читати далі…

Вибрана поезія

Вальтер Скотт

Доля. (Львів, 1897)

Спи, дитинонько, спи, та зростай мов сокіл!
Батько твій був народним героєм,
Твоя мати — краса чарувала окіл, —
Вічна память їм з тихим покоєм!

Спи, дитинонько, спи, та зростай мов сокіл!
Все дістанеш — і ниви, і луки;

Боронити твій сон у нас вистачить сил;
Чуєш: сурм розлягають ся гуки?

Спи, дитинонько, спи! А підійде черга:
Сам дружини направиш до бою,
Бо час бою на смерть, лихий час настига,
День визволу веде за собою.