Ґавейн
 |
| Ґавейн | |
|---|---|
 | |
| Діяльність | лицар |
| Членство | Лицарі Круглого столу |
| Батько | King Lotd |
| Мати | Морґауза |
| Брати, сестри | Agravaind, Gaherisd і Ґарет Білоручка |
| Діти | Wigaloisd[http://www.oxfordreference.com/view/10.1093/acref/9780198158967.001.0001/acref-9780198158967-e-5917_The_Oxford_Companion_to_German_Literature] |
Сер Ґавейн Оркнейський (англ. Gawain, фр. Gauvain) — лицар Круглого столу, один з центральних персонажів Артурівського циклу, вважався першим або другим по доблесті витязем, рівним Ланселоту. Син короля Лота Оркнейського і Морґаузи, племінник короля Артура і потенційний його спадкоємець. Старший з чотирьох Оркнейських братів: Ґахеріса (який був зброєносцем Ґавейна), Ґарета Білоручки і Аґравейна.
У Кретьєна де Труа Ґовен — авантюрист, улюбленець долі та жінок. Ґовен став протагоністом незліченної низки авантюрних романів у віршах, таких як «Лицар зі шпагою», «Мул без вуздечки», «Згубний цвинтар» і багато інших. Цей лицар якнайкраще підходив для пригодницького роману посткретьєнівського періоду, коли центр ваги творів переміщався з моральних проблем на опис пригод як таких, щедро оснащених усіляким чаклунством і чортівнею. Ґовен не був «молодим» героєм, якими були, наприклад, Ерек, Кліжес або Парцифаль. Він був лицарем зі сформованим характером, зразковим, але не ідеальним. Він був сміливий і шляхетний, але в почуттях своїх — поверховий і непостійний. Він часто закохувався, але рідко по-справжньому кохав. Ґовен кидався стрімголов у пригоди не заради кохання, не в ім'я вдосконалення своїх якостей лицаря, а лише через нездоланну спрагу ще і ще раз зіткнутися з небезпекою.
У романах XIII століття саме Ґовен став чистим варіантом мандрівного лицаря, викликавши потім нескінченні наслідування.
У англійській літературній традиції образ Ґовена отримав дещо інше трактування; приклад тому — роман «Сер Гавейн і Зелений Лицар».
Одна з найвідоміших пригод сера Ґавейна, описана в поемі невідомого автора і перекладена на сучасну англійську Джоном Рональдом Руелом Толкіном.
На Різдво всі лицарі та їх леді зібралися за круглим столом у Камелоті. Як завжди, вони не починали трапезу, поки не почують про нову гідну пригоду. Раптово в зал на коні в'їхав лицар величезного зросту, зелений з голови до ніг, на зеленому коні. Велетень побажав переконатися в доблесті хвалених лицарів Камелота і запропонував обмінятися з будь-яким із них ударами. Викликався Ґавейн і відрубав нахабі голову, але той, наче й не було нічого, підняв її, сів на коня і велів Ґавейну знайти його через рік в Уельсі у Зеленій Каплиці для удару у відповідь.
Коли настав призначений термін, Ґавейн вирушив у мандрівку на пошуки Зеленого Лицаря. Він зупинився на нічліг у замку в лісах Вірралі, хазяями якого були славний лицар Берілак і його прекрасна дружина. Чекаючи призначеного Зеленим Лицарем дня, Ґавейн гостював у замку. Господар удень відлучався на полювання, а в цей час леді всіляко намагалася спокусити героя. Але дотепний і цнотливий лицар спритно уникав її домагання, оскільки був вірний лицарській честі та християнським чеснотам. Єдине, чого домоглася дама, — згоди Ґавейна пов'язати символічну зелену стрічку на її честь[2].
У день Нового року Ґавейн досяг Зеленої Каплиці, і там Зелений Лицар піддав його відвагу випробуванню. Він завдав у відповідь удар, але лише подряпав оркнейця. Потім диво-богатир оголосив, що він і є хазяїн замку сер Берілак, а господиня — його дружина. Справжнім випробуванням для юного лицаря було не витримати удар, а дотримати чистоту, і він витримав його з честю. Усю цю пригоду організувала чарівниця леді Німуе, яка побажала перевірити відвагу і честь лицарів Круглого столу (за іншою версією, це була фея Морґана, чорна чарівниця і старша сестра Артура).
Одного разу на полюванні король Артур зустрів жахливого велетня. Той пригрозив йому смертю. Артур став благати про милість, і велетень сказав, що помилує його, якщо він відповість на таке запитання: «Чого найбільше хоче жінка?» Відповідь королю підказала потворна стара з умовою, що він віддасть її в дружини серу Ґавейну. Той погодився, зіграли весілля. Потім стара змусила Ґавейна поцілувати її і після цього перетворилася на прекрасну дівчину. Через сім років вона пішла в ліси і народила від Ґавейна сина.
Під час громадянської війни Артура і Ланселота Ґарет та його брат Ґахеріс займали бік короля, проте відмовилися брати участь у кровопролитті. Брати намагалися утихомирити Ланселота і з'явилися до нього беззбройними, але богатир у гніві вбив обох, про що потім жалкував. Ґавейн, старший з братів, присягнувся мстити за їх вбивство, викликав Ланселота на поєдинок і був смертельно поранений. Незадовго до своєї смерті Ґавейн пробачив Ланселота.
| г. Ґорлуа | Іґрейна | к. Утер Пендраґон | к. Лодеґранс | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| к. Уріенс | Фея Морґана | к. Нантрес | Елейна | к. Лот Оркнейський | Морґауза | Король Артур | Ґвіневра | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Івейна | г. Санам | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ґавейн | Ґахеріс | Аґравейн | Ґарет Білоручка | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Ліонора | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Мордред | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Борс | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- г. - герцог
- к. - король
У 1982 році Міжнародний Астрономічний Союз присвоїв кратеру на супутнику Сатурна Мімасі найменування Ґавейн.
На честь персонажу також названо один з астероїдів Головного поясу[3].
- [http://www.oxfordreference.com/view/10.1093/acref/9780198158967.001.0001/acref-9780198158967-e-5917_The_Oxford_Companion_to_German_Literature]