p-адичний аналіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
3-адичні цілі числа з вибраними відповідними символами на їхній дуальній групі Понтрягіна

p-Адичний аналіз — розділ теорії чисел, який займається математичним аналізом функцій p-адичних чисел.

Теорія комплекснозначних числових функцій на p-адичних числах є частиною теорії локально компактних груп. Зазвичай під p-адичним аналізом розуміють теорію p-адичнозначних функцій на цікавих просторах.

Застосовують p-адичний аналіз переважно в теорії чисел, де він відіграє значну роль у діофантовій геометрії та діофантовій апроксимації. Деякі застосування вимагали розробки p-адичного функціонального аналізу та спектральної теорії. Багато в чому p-адичний аналіз є менш витонченим, ніж класичний аналіз, оскільки ультраметрична нерівність означає, наприклад, що збіжність нескінченних рядів p-адичних чисел значно простіша. Топологічні векторні простори над p-адичними полями демонструють відмінні риси; наприклад, аспекти, що стосуються опуклості та теореми Гана — Банаха, відрізняються.

Важливі результати

[ред. | ред. код]

Теорема Островського

[ред. | ред. код]

Теорема Островського, яку сформулював Олександр Островський (1916), стверджує, що кожне нетривіальне абсолютне значення раціональних чисел Q еквівалентне або звичайному дійсному абсолютному значенню, або p-адичному абсолютному значенню.[1]

Теорема Малера

[ред. | ред. код]

Теорема Малера, яку сформулював Курт Малер[2], виражає неперервні p-адичні функції через многочлени.

У будь-якому полі характеристики 0 можна отримати такий результат. Нехай

- це оператор прямої різниці. Тоді для поліноміальних функцій f маємо ряд Ньютона:

де

є k-м поліномом біноміального коефіцієнта.

Над полем дійсних чисел припущення про те, що функція f є многочленом, можна послабити, але його не можна послабити аж до простої неперервності.

Малер довів такий результат:

Теорема Малера: якщо f — неперервна p-адична функція на p-адичних цілих числах, то виконується та сама тотожність.

Лема Гензеля

[ред. | ред. код]

Лема Гензеля, також відома як лема Гензеля про підняття, названа на честь Курта Гензеля, є результатом модульної арифметики, який стверджує, що, якщо поліноміальне рівняння має простий корінь за модулем простого числа p, то цей корінь відповідає унікальному кореню того самого рівняння за модулем будь-якого більшого степеня p, який можна знайти ітераційним «підняттям»[en] розв'язку за модулем послідовних степенів p. Загальніше, його використовують як загальну назву для аналогів для повних комутативних кілець (зокрема, p-адичних полів) методу Ньютона для розв'язування рівнянь. Оскільки p-адичний аналіз певною мірою простіший від дійсночисельного аналізу, існують відносно прості критерії, що гарантують корінь многочлена.

Для формулювання результату, нехай  — многочлен із цілими (або p-адичними цілими) коефіцієнтами, і нехай m, k — натуральні числа, такі що mk. Якщо r таке ціле число, що

і

то існує таке ціле s, що

і

Крім того, це s є унікальним за модулем pk +m і може бути обчислене явно як

де

Застосування

[ред. | ред. код]

p-Адична квантова механіка

[ред. | ред. код]

p-Адична квантова механіка — це відносно новий підхід до розуміння природи фундаментальної фізики. Це застосування p-адичного аналізу до квантової механіки. Існують сотні наукових статей із цієї теми[3][4], зокрема й у міжнародних журналах.

Є два основних підходи до предмету.[5][6] Перший розглядає частинки в p-адичній потенціальній ямі, і метою є пошук розв'язків із плавно змінними комплекснозначними хвильовими функціями. Тут розв'язки достатньо наочні. Другий розглядає частинки в p-адичних потенціальних ямах, і мета полягає в тому, щоб знайти p-адичнозначні хвильові функції. У цьому випадку фізична інтерпретація складніша.[7]

Локально–глобальний принцип

[ред. | ред. код]

Локально-глобальний принцип Гельмута Гассе, також відомий як принцип Гассе, полягає в тому, що можна знайти цілочисельний розв'язок рівняння, використовуючи китайську теорему про остачі, щоб об'єднати розв'язки за модулем степенів кожного відмінного простого числа. Для цього досліджується рівняння в поповненнях раціональних чисел: дійсних числах і p-адичних числах. Формальніша версія принципу Гассе стверджує, що певні типи рівнянь мають раціональний розв'язок тоді й лише тоді, коли вони мають розв'язок у дійсних числах і в p-адичних числах для кожного простого p.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Koblitz, Neal (1984). P-adic numbers, p-adic analysis, and zeta-functions (вид. 2nd). New York: Springer-Verlag. с. 3. ISBN 978-0-387-96017-3. Процитовано 24 August 2012. Theorem 1 (Ostrowski). Every nontrivial norm ‖ ‖ on is equivalent to | |p for some prime p or for p = ∞. }}
  2. Mahler, K. (1958), An interpolation series for continuous functions of a p-adic variable, Journal für die reine und angewandte Mathematik, 1958 (199): 23—34, doi:10.1515/crll.1958.199.23, ISSN 0075-4102, MR 0095821
  3. V. S. Vladimirov, I.V. Volovich, and E.I. Zelenov P-adic Analysis and Mathematical Physics, (World Scientific, Singapore 1994)
  4. L. Brekke and P. G. O. Freund, P-adic numbers in physics, Phys. Rep. 233, 1-66(1993)
  5. Dragovich, Branko. Adeles in Mathematical Physics. arXiv:0707.3876 [math-ph].
  6. Djordjević, G. S.; Dragovich, B. (2000). P-Adic and adelic harmonic oscillator with a time-dependent frequency. Theoretical and Mathematical Physics. 124 (2): 3. arXiv:quant-ph/0005027. Bibcode:2000TMP...124.1059D. doi:10.1007/BF02551077.
  7. Freund, Peter G. O. (2006). P-Adic Strings and Their Applications. AIP Conference Proceedings. Т. 826. с. 65—73. arXiv:hep-th/0510192. doi:10.1063/1.2193111.

Література

[ред. | ред. код]